ІСТОРИЧНИЙ НАРИС ДО 90-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ.
Кафедра теплової та альтернативної енергетики створена в результаті об’єднання кафедри теплоенергетичних установок теплових та атомних електростанцій (ТЕУ Т та АЕС), кафедри теоретичної та промислової теплотехніки (ТПТ), та кафедри Теплотехніки та енергозбереження НН ІЕЕ
Кафедра теплоенергетичних установок теплових та атомних електростанцій (ТЕУ Т та АЕС) належить до базових кафедр теплоенергетичного факультету Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського” (НТУУ “КПІ ім. І. Сікорського”).
Історія розвитку кафедри тісно пов’язана з історією Київського політехнічного інституту (КПІ), створеного у 1898 р.
В КПІ навчання інженерів теплотехнічного профілю з 1898 по 1931 р. здійснювалося на механічному (відділенні) факультеті при кафедрі прикладної механіки, якою з 1898 по 1909 р. завідував проф. А.А. Радциг – відомий вчений та один із засновників наукової школи теплотехніків.
Підготовці фахівців із теплосилових установок (ТСУ) сприяло будівництво на території КПІ експериментальної електростанції, обладнаної трьома паровими котлами та паровою машиною потужністю 250 к.с. (110 кВт).
На базі електростанції було організовано дві лабораторії: парових котлів (кер. проф. Ступін А.Я. (до 1928 р.)) та теплових двигунів – (кер. проф. Радциг А.А. (1901-1909 рр.), проф. Фармаківський В. В. (1906-1918 рр.), проф. Жирицький Г.С. (1919-1929 рр.))
Початок створення кафедри теплосилових установок можна віднести до 1926/1927 навчального року, коли у зв’язку з розвитком підготовки науково- педагогічних кадрів через аспірантуру при кафедрі механічної технології було створено теплотехнічну секцію під керівництвом професора Т.Т. Усенка.
У вересні 1926 р. рішенням Головнауки УРСР на базі цієї секції було організовано самостійну науково-дослідну кафедру теплотехніки у складі механічного факультету, що об’єднала всіх теплотехніків інституту. Членами кафедри були професори Усенко Т.Т. (завідувач), Жирицький Г.С., Ступін А.Я., Ладижинський І.А., с.н.с Синеуцький В.В., інженери Шелковніков Л.М., Брегман Я.М. та аспіранти Кондак М.А., Швець І.Т., (згодом завідувачі кафедри ТСУ), Джуваго В.А., Барановський М.А., Сердюков П.Т., Бертов В.Я. та ін. За кількістю співробітників (28 осіб) кафедра теплотехніки посідала друге місце у КПІ.
У 1927 році в КПІ у зв’язку з запитами промисловості створюється експериментальне теплотехнічне бюро під керівництвом професора Т.Т. Усенка у складі інженерів М.А.Кічігіна, В.І.Толубінського, І.Т.Швеца, М.А.Кондака, П.Т.Сердюкова та ін.
Це теплотехнічне бюро, метою якого було підвищення ефективності роботи теплоенергетичного обладнання теплових електричних станцій (ТЕС) та промислових підприємств, було одним із перших наукових теплотехнічних центрів в Україні.
У 1930 році Київський політехнічний інститут був розділений на 10 галузевих інститутів (машинобудівний – КМСІ, енергетичний – КЕІ, хіміко-технологічний КХТІ та ін.), а у 1931 році у складі енергетичного інституту (КЕІ) було організовано дві кафедри: парових двигунів і теплосилових установок.
У 1931–1934 pp. у КЕІ було організовано теплотехнічний факультет та загальна кафедра теплоенергетики. Деканом та зав. кафедрою був призначений професор І.Т. Швець.
У червні 1934 р. Постановою уряду з трьох зазначених вище галузевих інститутів було створено Київський індустріальний інститут – КІІ, що проіснував до липня 1944 р., в якому теплотехнічний факультет був об’єднаний з електротехнічним в єдиний енергетичний факультет.
До його складу увійшли дві кафедри теплотехнічного профілю: теплосилових установок та парових двигунів. У період із 1934 по 1938 рік кафедрою ТСУ керував М.А. Кондак.
Восени 1938 року теплотехнічний факультет знову став самостійним факультетом КІІ для підготовки інженерів за спеціальністю “Теплові двигуни та установки, промислове використання теплової енергії”. Деканом його було призначено к.т.н. проф. І.Т. Швець, а завідувачем кафедри ТСУ – к.т.н. доц. В.В. Тумас.
Історія кафедри теоретичної і промислової теплотехніки, яка з 1.07. 2021 року разом з кафедрою теплоенергетичних установок теплових та атомних електростанцій ввійшла до складу новоствореної кафедри теплоенергетики, нерозривно пов’язана з історією підготовки інженерів-теплотехніків в Київському політехнічному інституті і тих його підрозділів, які здійснювали цю підготовку з перших років існування інституту.
Назви і статус кафедри ТПТ змінювалися, відображаючи неодноразові зміни парадигми вищої освіти, поглядів на напрями підготовки фахівців, номенклатур спеціальностей і викликані цими змінами структурні реорганізації Київського політехнічного інституту (КПІ).
З 1930 р. по 1934 р., коли КПІ був розукрупнений на вісім галузевих інститутів (машинобудівний, енергетичний, хіміко-технологічний та ін.), інженери теплоенергетики готувалися на кафедрі теплоенергетики теплотехнічного факультету (утворений в 1931г.) Київського енергетичного інституту (КЕІ) і на кафедрі паротехніки Київського машинобудівного інституту (КМБІ).
Очікування, пов’язані з реорганізацією, виправдалися частково. Підготовка, особливо фундаментальна, фахівців у великому політехнічному ВНЗ була набагато краще, ніж в невеликих, підлеглих різним відомствам, галузевих інститутах. Тому в червні 1934 р. Постановою уряду інститути КМБІ, КЕІ і КХТІ, що розміщувалися в корпусах КПІ, були об’єднані в Київський індустріальний інститут Всесоюзного комітету у справах вищої школи при РНК СРСР, що проіснував до липня 1944 р. При об’єднанні галузевих інститутів в один – індустріальний (КІІ) – теплотехнічний факультет КЕІ був об’єднаний з електротехнічним факультетом в єдиний енергетичний факультет КІІ. Відповідно до Статуту інституту до складу цього факультету входили такі кафедри теплотехнічного профілю: теплосилових установок, парових двигунів, парових котлів, теоретичних основ теплотехніки (ТОТ). Фактично з моменту організації в 1934 р. кафедри ТОТ починає існувати самостійний підрозділ, що в подальшому розвинувся і трансформувався в діючу до 2021 р. кафедру ТПТ.
Першим виконувачем обов’язків завідувача кафедри ТОТ було призначено доц. Сердюкова П.Т., випускника механічного відділення КПІ 1928 року, який отримав спеціальність інженера-механіка. У 1930 р. Сердюков П.Т. закінчив аспірантуру при науково-дослідній кафедрі теплотехніки КПІ і до 1934 р. працював доцентом в новоствореному КМБІ, а з 1934 р. виконував обов’язки зав. кафедри до її реорганізації.
У 1937 році під час реорганізації кафедра ТОТ була перейменована в кафедру теоретичної і загальної теплотехніки і до 1951 року вона мала назву теоретичної і загальної теплотехніки.
Очолив цю кафедру проф. М.О. Кичигин, який у 1923 р. закінчив КПІ, а з 1929 р. починає педагогічну діяльність в ВНЗ Києва. З 1927 р. М.О. Кичигин кандидат технічних наук, а з 1940 – доктор технічних наук.
За видатні заслуги в області розвитку технічних наук України у 1949 р. М.О. Кичигину було присвоєне почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України, його заслуги також відзначені орденами Трудового Червоного Прапора і Знак Пошани.
У період до 1941 р. кафедрою теоретичної і загальної теплотехніки спільно з іншими кафедрами теплотехнічного факультету КІІ проводиться велика робота по вдосконаленню учбового процесу, розширенню існуючої і створенню нової матеріально-технічної бази для навчання (лабораторії, кабінети), збільшенню числа об’єктів практики різного профілю і т. п. Наукова робота співробітників кафедри в цей період націлена на раціоналізацію експлуатації теплового господарства підприємств цукрової, хімічної, текстильної промисловості. Проведені на цих підприємствах численні теплотехнічні випробування устаткування дозволили виявити і задіяти резерви енергії, що раніше не використовувалися, економічніше використовувати паливо, інтенсифікувати роботу теплообмінної апаратури і устаткування.
Становлення і розвиток кафедри були перервані Другою світовою війною. На початку липня 1941 р. за рішенням Уряду почалася евакуація КІІ в м. Ташкент. Була евакуйована в м. Ташкент і кафедра ТОТ, яка увійшла на період з вересня 1941 р. по серпень 1944 р. до складу енергетичного факультету Середньоазіатського індустріального інституту (САІІ). Робота кафедри загальної теплотехніки САІІ, яку очолив професор М.О. Кичигін, по підготовці інженерів поєднувалася з допомогою промисловості. Навчання велося переважно вечірньої пори, а вдень виконувалися важливі народно – господарські роботи. Студенти, викладачі і співробітники монтували устаткування евакуйованих підприємств, працювали на полях і т.д. М.О. Кичигін займався раціоналізацією теплового господарства цукрових заводів, евакуйованих з України, і електростанцій Узбекистану.
В вересні 1944 р. повернувся із евакуації теплотехнічний факультет і в жовтні-листопаді розпочався новий навчальний рік. У червні 1945 р. РНК СРСР прийняла постанову, яка визначала шляхи швидкого відновлення і подальшого розвитку КПІ.
Активно включається в роботу і керована М.О. Кичигіним кафедра теоретичної і загальної теплотехніки, обслуговуючи учбовий процес не лише на теплотехнічному факультеті, але і на інших факультетах, де викладалася теплотехніка, як загальноінженерна дисципліна.
