Кафедра теплової та альтернативної енергетики (ТАЕ) у складі навчально-наукового інституту атомної та теплової енергетики (НН ІАТЕ) створена 01.07.2022 року шляхом приєднання до кафедри теплоенергетики, що створена 01.07.2021 року шляхом злиття кафедри теоретичної та промислової теплотехніки (ТПТ) та кафедри теплоенергетичних установок теплових та атомних електростанцій (ТЕУТ та АЕС) теплоенергетичного факультету, кафедри теплотехніки та енергозбереження (ТЕ) ІЕЕ.
ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ТАЕ
В КПІ навчання інженерів теплотехнічного профілю з 1898 по 1931 р. здійснювалося на механічному (відділенні) факультеті при кафедрі прикладної механіки, якою з 1898 по 1909 р. завідував проф. А.А. Радциг – відомий вчений та один із засновників наукової школи теплотехніків.
Підготовці фахівців із теплосилових установок (ТСУ) сприяло будівництво на території КПІ експериментальної електростанції, обладнаної трьома паровими котлами та паровою машиною потужністю 250 к.с. (110 кВт). На базі електростанції було організовано дві лабораторії: парових котлів (керівник проф. Ступін А.Я. (до 1928 р.)) та теплових двигунів – (керівник проф. Радциг А.А. (1901-1909 рр.), проф. Фармаківський В. В. (1906-1918 рр.), проф. Жирицький Г.С. (1919-1929 рр.))
Початок створення кафедри теплосилових установок можна віднести до 1926/1927 навчального року, коли у зв’язку з розвитком підготовки науково- педагогічних кадрів через аспірантуру при кафедрі механічної технології було створено теплотехнічну секцію під керівництвом професора Т.Т. Усенка. У вересні 1926 р. рішенням Головнауки УРСР на базі цієї секції було організовано самостійну науково-дослідну кафедру теплотехніки у складі механічного факультету, що об’єднала всіх теплотехніків інституту. Членами кафедри були професори Усенко Т.Т. (завідувач), Жирицький Г.С., Ступін А.Я., Ладижинський І.А., с.н.с Синеуцький В.В., інженери Шелковніков Л.М., Брегман Я.М. та аспіранти Кондак М.А., Швець І.Т., (згодом завідувачі кафедри ТСУ), Джуваго В.А., Барановський М.А., Сердюков П.Т., Бертов В.Я. та ін. За кількістю співробітників (28 осіб) кафедра теплотехніки посідала друге місце у КПІ.
У 1930 році Київський політехнічний інститут був розділений на 10 галузевих інститутів (машинобудівний – КМСІ, енергетичний – КЕІ, хіміко-технологічний КХТІ та ін.), а у 1931 році у складі енергетичного інституту (КЕІ) було організовано дві кафедри: парових двигунів і теплосилових установок. У 1931–1934 pp. у КЕІ було організовано теплотехнічний факультет та загальну кафедру теплоенергетики. Деканом та зав. кафедрою був призначений професор І.Т. Швець.
У червні 1934 р. Постановою уряду з трьох зазначених вище галузевих інститутів було створено Київський індустріальний інститут – КІІ, що проіснував до липня 1944 р., в якому теплотехнічний факультет був об’єднаний з електротехнічним в єдиний енергетичний факультет .
До його складу увійшли дві кафедри теплотехнічного профілю: теплосилових установок та парових двигунів. У період із 1934 по 1938 рік кафедрою ТСУ керував М.А. Кондак.
Восени 1938 року теплотехнічний факультет знову став самостійним факультетом КІІ для підготовки інженерів за спеціальністю “Теплові двигуни та установки, промислове використання теплової енергії”. Деканом його було призначений к.т.н. проф. І.Т. Швець, а завідувачем кафедри ТСУ – к.т.н. доц. В.В. Тумас. Фактично з моменту організації в 1934 р. кафедри ТОТ починає існувати самостійний підрозділ, що в подальшому розвинувся і трансформувався в діючу до 2021 р. кафедру ТПТ. Першим виконуючим обов’язки завідувача кафедри ТОТ було призначено доц. Сердюкова П.Т., випускника механічного відділення КПІ 1928 року, який отримав спеціальність інженера-механіка.
У 1937 році під час реорганізації кафедра ТОТ була перейменована в кафедру теоретичної і загальної теплотехніки і до 1951 року вона мала назву теоретичної загальної теплотехніки.
Очолив цю кафедру проф. М.О. Кичигин, який у 1923 р. закінчив КПІ, а з 1929 р. починає педагогічну діяльність в ВНЗ Києва. З 1927 р. М.О. Кичигин кандидат технічних наук, а з 1940 – доктор технічних наук.
За видатні заслуги в області розвитку технічних наук України у 1949 р. М.О. Кичигину було присвоєне почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України, його заслуги також відзначені орденами Трудового Червоного Прапора і Знак Пошани.
Розвиток кафедр КІІ перервала Друга світова війна. Вже в перші тижні війни було мобілізовано і добровільно вступило до лав Червоної Армії та флоту 650 студентів, викладачів та працівників інституту. У 1941 р. Київський індустріальний інститут був евакуйований у м. Ташкент, де він був об’єднаний із Середньоазіатським індустріальним інститутом у САІІ.
Кафедра ТЕУТ та АЕС. Підготовка фахівців із теплосилового обладнання та промислового використання теплової енергії здійснювалася на об’єднаній кафедрі теплосилових установок та парових двигунів, яку з 1941 по 1944 р. очолював доц., к.т.н. Б.П. Таранов.
Борис Павлович Таранов з 1931 по 1936 рік, працюючи начальником технічного відділу Київської ТЕЦ-3, проводив наукові дослідження щодо вдосконалення теплофікаційних турбін.
У 1936 р. Б.П. Таранов перейшов на викладацьку роботу в КІІ і в 1938 р. став доцентом кафедри ТСУ.
Кафедра ТПТ. Робота кафедри загальної теплотехніки САІІ, яку очолив професор М.О. Кичигін, по підготовці інженерів поєднувалася з допомогою промисловості. Навчання велося переважно вечірньої пори, а вдень виконувалися важливі народно – господарські роботи. Студенти, викладачі і співробітники монтували устаткування евакуйованих підприємств, працювали на полях і т.д. М.О. Кичигін займався раціоналізацією теплового господарства цукрових заводів, евакуйованих з України, і електростанцій Узбекистану.
У липні 1944 р. інституту повертається його перша назва – Київський політехнічний інститут. Теплотехнічний факультет повернувся з евакуації у вересні 1944 р. і вже першого жовтня розпочався новий навчальний рік.
Кафедра ТУТ та АЕС. Кафедра теплосилових установок (ТСУ), яку очолив проф., д.т.н. Кондак М.А., розпочала активне відновлення свого викладацького та навчально-допоміжного складу.
У 1951 році на кафедрі ТЕУ було відкрито заочну форму навчання, за якою вищу освіту здобули багато виробничників. Перший випуск студентів заочної форми навчання у 1957 р. становив 12 осіб. Підготовка фахівців з заочної форми на кафедрі була перервана в 1971 році і відновлена на контрактній основі вже у 1996 році.
Кафедра ТПТ. У червні 1945 р. РНК СРСР прийняла постанову, яка визначала шляхи швидкого відновлення і подальшого розвитку КПІ. Активно включається в роботу і керована М.О. Кичигіним кафедра теоретичної і загальної теплотехніки, обслуговуючи учбовий процес не лише на теплотехнічному факультеті, але і на інших факультетах, де викладалася теплотехніка, як загальноінженерна дисципліна.
У 1946 р. формується, в основному з випускників КПІ, що повернулися з фронту або з евакуації, колектив кафедри, який визначав її обличчя в наступні 30 років. У перші післявоєнні роки основні зусилля кафедри були спрямовані на створення нормальних умов для проведення учбового процесу і підготовки дійсно висококваліфікованих інженерів. Професор М. О. Кичигін обирається в 1945 р. деканом теплотехнічного факультету і очолює його до 1951 року. Створюються лабораторії технічної термодинаміки і теплообміну, встановлюються творчі зв’язки з промисловими підприємствами, проектними і науково-дослідними інститутами, організаціями, поновлюється активна науково-дослідна робота.
Кафедра ТЕ. У 1986 р. для обслуговування механіко-будівного, хіміко-машинобудівного, електроенергетичного, а пізніше видавничо-поліграфічного, хіміко-технологічного та гірничого факультетів була створена загальноінститутська кафедра загальної теплотехніки, що не входила до складу ТЕФ.
