ІСТОРИЧНИЙ НАРИС ДО 90-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ.
Кафедра теплової та альтернативної енергетики створена в результаті об’єднання кафедри теплоенергетичних установок теплових та атомних електростанцій (ТЕУ Т та АЕС), кафедри теоретичної та промислової теплотехніки (ТПТ), та кафедри Теплотехніки та енергозбереження НН ІЕЕ
Кафедра теплоенергетичних установок теплових та атомних електростанцій (ТЕУ Т та АЕС) належить до базових кафедр теплоенергетичного факультету Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського” (НТУУ “КПІ ім. І. Сікорського”).
Історія розвитку кафедри тісно пов’язана з історією Київського політехнічного інституту (КПІ), створеного у 1898 р.
В КПІ навчання інженерів теплотехнічного профілю з 1898 по 1931 р. здійснювалося на механічному (відділенні) факультеті при кафедрі прикладної механіки, якою з 1898 по 1909 р. завідував проф. А.А. Радциг – відомий вчений та один із засновників наукової школи теплотехніків.
Підготовці фахівців із теплосилових установок (ТСУ) сприяло будівництво на території КПІ експериментальної електростанції, обладнаної трьома паровими котлами та паровою машиною потужністю 250 к.с. (110 кВт).
На базі електростанції було організовано дві лабораторії: парових котлів (кер. проф. Ступін А.Я. (до 1928 р.)) та теплових двигунів – (кер. проф. Радциг А.А. (1901-1909 рр.), проф. Фармаківський В. В. (1906-1918 рр.), проф. Жирицький Г.С. (1919-1929 рр.))
Початок створення кафедри теплосилових установок можна віднести до 1926/1927 навчального року, коли у зв’язку з розвитком підготовки науково- педагогічних кадрів через аспірантуру при кафедрі механічної технології було створено теплотехнічну секцію під керівництвом професора Т.Т. Усенка.
У вересні 1926 р. рішенням Головнауки УРСР на базі цієї секції було організовано самостійну науково-дослідну кафедру теплотехніки у складі механічного факультету, що об’єднала всіх теплотехніків інституту. Членами кафедри були професори Усенко Т.Т. (завідувач), Жирицький Г.С., Ступін А.Я., Ладижинський І.А., с.н.с Синеуцький В.В., інженери Шелковніков Л.М., Брегман Я.М. та аспіранти Кондак М.А., Швець І.Т., (згодом завідувачі кафедри ТСУ), Джуваго В.А., Барановський М.А., Сердюков П.Т., Бертов В.Я. та ін. За кількістю співробітників (28 осіб) кафедра теплотехніки посідала друге місце у КПІ.
У 1927 році в КПІ у зв’язку з запитами промисловості створюється експериментальне теплотехнічне бюро під керівництвом професора Т.Т. Усенка у складі інженерів М.А.Кічігіна, В.І.Толубінського, І.Т.Швеца, М.А.Кондака, П.Т.Сердюкова та ін.
Це теплотехнічне бюро, метою якого було підвищення ефективності роботи теплоенергетичного обладнання теплових електричних станцій (ТЕС) та промислових підприємств, було одним із перших наукових теплотехнічних центрів в Україні.
У 1930 році Київський політехнічний інститут був розділений на 10 галузевих інститутів (машинобудівний – КМСІ, енергетичний – КЕІ, хіміко-технологічний КХТІ та ін.), а у 1931 році у складі енергетичного інституту (КЕІ) було організовано дві кафедри: парових двигунів і теплосилових установок.
У 1931–1934 pp. у КЕІ було організовано теплотехнічний факультет та загальна кафедра теплоенергетики. Деканом та зав. кафедрою був призначений професор І.Т. Швець.
У червні 1934 р. Постановою уряду з трьох зазначених вище галузевих інститутів було створено Київський індустріальний інститут – КІІ, що проіснував до липня 1944 р., в якому теплотехнічний факультет був об’єднаний з електротехнічним в єдиний енергетичний факультет.
До його складу увійшли дві кафедри теплотехнічного профілю: теплосилових установок та парових двигунів. У період із 1934 по 1938 рік кафедрою ТСУ керував М.А. Кондак.
Восени 1938 року теплотехнічний факультет знову став самостійним факультетом КІІ для підготовки інженерів за спеціальністю “Теплові двигуни та установки, промислове використання теплової енергії”. Деканом його було призначено к.т.н. проф. І.Т. Швець, а завідувачем кафедри ТСУ – к.т.н. доц. В.В. Тумас.
Історія кафедри теоретичної і промислової теплотехніки, яка з 1.07. 2021 року разом з кафедрою теплоенергетичних установок теплових та атомних електростанцій ввійшла до складу новоствореної кафедри теплоенергетики, нерозривно пов’язана з історією підготовки інженерів-теплотехніків в Київському політехнічному інституті і тих його підрозділів, які здійснювали цю підготовку з перших років існування інституту.
Назви і статус кафедри ТПТ змінювалися, відображаючи неодноразові зміни парадигми вищої освіти, поглядів на напрями підготовки фахівців, номенклатур спеціальностей і викликані цими змінами структурні реорганізації Київського політехнічного інституту (КПІ).
З 1930 р. по 1934 р., коли КПІ був розукрупнений на вісім галузевих інститутів (машинобудівний, енергетичний, хіміко-технологічний та ін.), інженери теплоенергетики готувалися на кафедрі теплоенергетики теплотехнічного факультету (утворений в 1931г.) Київського енергетичного інституту (КЕІ) і на кафедрі паротехніки Київського машинобудівного інституту (КМБІ).
Очікування, пов’язані з реорганізацією, виправдалися частково. Підготовка, особливо фундаментальна, фахівців у великому політехнічному ВНЗ була набагато краще, ніж в невеликих, підлеглих різним відомствам, галузевих інститутах. Тому в червні 1934 р. Постановою уряду інститути КМБІ, КЕІ і КХТІ, що розміщувалися в корпусах КПІ, були об’єднані в Київський індустріальний інститут Всесоюзного комітету у справах вищої школи при РНК СРСР, що проіснував до липня 1944 р. При об’єднанні галузевих інститутів в один – індустріальний (КІІ) – теплотехнічний факультет КЕІ був об’єднаний з електротехнічним факультетом в єдиний енергетичний факультет КІІ. Відповідно до Статуту інституту до складу цього факультету входили такі кафедри теплотехнічного профілю: теплосилових установок, парових двигунів, парових котлів, теоретичних основ теплотехніки (ТОТ). Фактично з моменту організації в 1934 р. кафедри ТОТ починає існувати самостійний підрозділ, що в подальшому розвинувся і трансформувався в діючу до 2021 р. кафедру ТПТ.
Першим виконувачем обов’язків завідувача кафедри ТОТ було призначено доц. Сердюкова П.Т., випускника механічного відділення КПІ 1928 року, який отримав спеціальність інженера-механіка. У 1930 р. Сердюков П.Т. закінчив аспірантуру при науково-дослідній кафедрі теплотехніки КПІ і до 1934 р. працював доцентом в новоствореному КМБІ, а з 1934 р. виконував обов’язки зав. кафедри до її реорганізації.
У 1937 році під час реорганізації кафедра ТОТ була перейменована в кафедру теоретичної і загальної теплотехніки і до 1951 року вона мала назву теоретичної і загальної теплотехніки.
Очолив цю кафедру проф. М.О. Кичигин, який у 1923 р. закінчив КПІ, а з 1929 р. починає педагогічну діяльність в ВНЗ Києва. З 1927 р. М.О. Кичигин кандидат технічних наук, а з 1940 – доктор технічних наук.
За видатні заслуги в області розвитку технічних наук України у 1949 р. М.О. Кичигину було присвоєне почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України, його заслуги також відзначені орденами Трудового Червоного Прапора і Знак Пошани.
У період до 1941 р. кафедрою теоретичної і загальної теплотехніки спільно з іншими кафедрами теплотехнічного факультету КІІ проводиться велика робота по вдосконаленню учбового процесу, розширенню існуючої і створенню нової матеріально-технічної бази для навчання (лабораторії, кабінети), збільшенню числа об’єктів практики різного профілю і т. п. Наукова робота співробітників кафедри в цей період націлена на раціоналізацію експлуатації теплового господарства підприємств цукрової, хімічної, текстильної промисловості. Проведені на цих підприємствах численні теплотехнічні випробування устаткування дозволили виявити і задіяти резерви енергії, що раніше не використовувалися, економічніше використовувати паливо, інтенсифікувати роботу теплообмінної апаратури і устаткування.
Становлення і розвиток кафедри були перервані Другою світовою війною. На початку липня 1941 р. за рішенням Уряду почалася евакуація КІІ в м. Ташкент. Була евакуйована в м. Ташкент і кафедра ТОТ, яка увійшла на період з вересня 1941 р. по серпень 1944 р. до складу енергетичного факультету Середньоазіатського індустріального інституту (САІІ). Робота кафедри загальної теплотехніки САІІ, яку очолив професор М.О. Кичигін, по підготовці інженерів поєднувалася з допомогою промисловості. Навчання велося переважно вечірньої пори, а вдень виконувалися важливі народно – господарські роботи. Студенти, викладачі і співробітники монтували устаткування евакуйованих підприємств, працювали на полях і т.д. М.О. Кичигін займався раціоналізацією теплового господарства цукрових заводів, евакуйованих з України, і електростанцій Узбекистану.
В вересні 1944 р. повернувся із евакуації теплотехнічний факультет і в жовтні-листопаді розпочався новий навчальний рік. У червні 1945 р. РНК СРСР прийняла постанову, яка визначала шляхи швидкого відновлення і подальшого розвитку КПІ.
Активно включається в роботу і керована М.О. Кичигіним кафедра теоретичної і загальної теплотехніки, обслуговуючи учбовий процес не лише на теплотехнічному факультеті, але і на інших факультетах, де викладалася теплотехніка, як загальноінженерна дисципліна.
Кафедра теплотехніки та енергозбереження (раніше загальної теплотехніки) була організована в 1986 році. Для покращення теплотехнічної підготовки студентів не теплотехнічних спеціальностей відповідно з наказом Мінвузу УРСР № 353 від 24 грудня 1985 р. “Про зміни в структурі Київського політехнічного інституту в 1985/86 учб. році”, у КПІ наказом № 1-1 від 02 січня 1986 р. організована кафедра загальної теплотехніки.
Перший викладацький склад кафедри мав вигляд: зав. кафедри – проф. Константінов С.М., викладачі: доц. Дешко В.І., ст. викладач Панов Є.М., ас. Васильченко Г.М., ас. Ринкова Т.О.
Діяльність кафедри розгортається у період перебудови вищої освіти в країні. Кафедра загальної теплотехніки здійснює підготовку студентів механіко-будівного, хіміко-машинобудівного, електроенергетичного, а пізніше видавничо-поліграфічного, хіміко-технологічного та гірничого факультетів. У квітні 1987 р. учбово-методичне управління Міносвіти СРСР затвердило в перелік обов’язкових дисциплін навчального плану інженерно-технічних спеціальностей дисципліну “Теплотехніка”.
На протязі двох років кафедра збудувала учбову лабораторію на 30 задач з сучасним обладнанням, підготувала методичні розробки для самостійної роботи студентів по 10 темам, багато методичних розробок по лабораторним, курсовим і розрахунковим роботам.
Становлення наукової роботи на кафедрі мало під собою достатнє підґрунтя, тому що до її складу фактично увійшов науковий підрозділ кафедри теоретичної та промислової теплотехніки, який плідно працював в напрямку дослідження теплових процесів у високотемпературному обладнанні, зокрема в кристалізаторах для вирощування оптичних кристалів фторидів та в алюмінієвих електролізерах (Дешко В.І., Панов Є.М., Васильченко Г.М., Карвацький А.Я.). Ці роботи виконувались на замовлення, відповідно, Державного оптичного інституту та Всесоюзного алюмінієво-магнієвого інституту, м. Санкт-Петербург (Ленінград), інституту Кристалографії (Москва), Братського, Красноярського, Таджикського та інших алюмінієвих заводів. Склад науково-дослідної частини кафедри зростав завдяки приходу молодих спеціалістів Даниленка С.В., Лебедевої Т.В., згодом Калєніченка С.Г., Козіянчука І., Матусевича О., Слесаренка І.Є., Первушина І.В.
Наукові роботи по дослідженню високотемпературного теплообміну мали такі напрямки:
- розробка математичних моделей процесів,
- розробка методик та дослідження теплофізичних та оптичних властивостей матеріалів при високих температурах,
- дослідження теплообміну та термонапруженого стану,
- визначення температурних полів в установках за допомогою експерименту та математичного моделювання.
У 1988 році успішно захистив кандидатську дисертацію Карвацький А.Я.
Наукові роботи по дослідженню теплових процесів в алюмінієвих електролізерах, які свого часу мали традиції на кафедрі теоретичної та промислової теплотехніки, дійсно дістали відродження та набули подальшого розвитку на кафедрі загальної теплотехніки під керівництвом Панова Є.М.
Про те, що процес становлення кафедри проходив успішно, засвідчують такі факти. У 1986 році колектив кафедри займає третє, а в 1987 р. – перше місце в інститутському змаганні. У 1989 році на базі кафедри було проведено семінар-нараду завідувачів теплотехнічних кафедр України, де учбова робота кафедри здобула схвальну оцінку. На цей час вчені звання доцентів отримали Дешко В.І., Панов Є.М., Васильченко Г.М.
Наступний період в житті кафедри, період розвитку, обіймає інтервал часу з 1989 р. до 1995 р. Зростає обсяг учбової роботи. Кафедра розпочинає проводити учбовий процес на факультетах: гірничої електромеханіки та автоматики, хіміко-технологічному та поліграфічному. Збільшується склад викладачів. На кафедру приходять доцент Зайцев П.В., асистенти Шилович І.Л. та Коновалов І.С. Введена до дії друга черга учбової лабораторії: розроблені конструкції та методичне забезпечення. Виготовлені 3 нові лабораторні роботи в 6 примірниках кожна, змонтовані на лабораторних стендах та налагоджені.
Продовжуються роботи над методикою проведення практичних занять. Розроблені методичні вказівки з двох нових тем для самостійної роботи студентів. Також розроблені та видані методичні вказівки з 4 тем для виконання курсових робіт.
Проведена велика робота по перевиданню та перекладу на українську мову методичних розробок минулих років.
В 1992 р. підготував і захистив кандидатську дисертацію Шилович І.Л., а у 1993 році докторську дисертацію захистив Дешко В.І.
Процеси, пов’язані з перебудовою, конверсією та утворенням СНД, найбільш позначилися на науковому напрямку діяльності кафедри. Припинено було госпрозрахункове фінансування робіт по дослідженню процесів складного теплообміну при кристалізації частково прозорих матеріалів. У цьому напрямку підтримуються наукові стосунки з Інститутом синтезу мінеральної сировини, з Інститутом монокристалів (м.Харків), НЕЮ “Карат” (м.Львів), Інститутом технічної теплофізики (м.Київ). Еволюція досліджень пов’язана зі збільшенням уваги до радіаційно-конвективного теплообміну та до методів отримання кристалів вирощуванням з розплаву, які використовуються в Україні.
Зменшився та суттєво змінився склад науково-дослідної частини кафедри. У цих умовах напрямок робіт, пов’язаний з електролізом алюмінія, став більш активним, конкретно спрямованим на запити підприємств. Рівень досліджень зріс завдяки плідному підключенню до цих робіт доцента Васильченка Г.М. та ст. наук, співробітника Карвацького А.Я. Прийшли нові співробітники: інженер Вонсович Р.К., інженери Демидович О.В., Фенченко О.В., Білько В., асп. Лелека С.В. Усі роботи виконуються комплексно: від первинних вимірів до програмного продукта для ЕОМ. Використовуються сучасні пірометричні та тепловізорні методи виміру температур. Розроблено нове покоління математичних моделей для розрахунку температурних полів в електролізерах завдяки застосуванню А.Я. Карвацьким методу граничних елементів. З’явилися нові замовники: Запорізький алюмінієвий комбінат, Надвоїцький алюмінієвий завод.
В 1996 р. успішно захистив докторську дисертацію науковий керівник цього напрямку доц.. Панов Є.М.
В 1997 за участю кафедри організується Інститут енергозбереження і енергоменеджменту (ІЕЕ), до якого кафедра входить як структурна одиниця. Кафедра починає підготовку фахівців за спеціальністю “Енергетичний менеджмент”. В той же період змінюється і назва кафедри загальної теплотехніки на кафедру теплотехніки і енергозбереження.
З 1997 року Константінов С.М. – заступник голови, а Дешко В.І. – відповідальний секретар фахової ради з енергетики, електротехніки та електромеханіки ДАК України.
Викладачі кафедри Константінов С.М., Дешко В.І., Шилович І.Л., Васильченко Г.М. приймають участь у створені центру підготовки енергоменеджерів (ЦПЕМ) та його розвитку, що пов’язане з виконанням двох проектів ТАСІS в 1996-2000 р. В подальшому приймають активну участь у роботі ЦПЕМ по підвищенню кваліфікації, в науковій та практичній діяльності в сфері енергоменеджменту та енергоаудиту.
Викладачі Дешко В.І., Васильченко Г.М., Шилович І.Л. приймали участь в проекті ТАСІS «Енергетична освіта у початкових і середніх школах України» (1999 р.).
З 2002 по 2021 року завідувачем кафедри призначено професора, доктора технічних наук, Дешко Валерія Івановича.
З 2021 по 2022 рік завідувачкою кафедри призначено доцента, кандидата технічних наук, Білоус Інную Юріївну.
До липня 2022 року кафедра теплотехніки (ТЕ) входила до складу Навчально-наукового інституту Енергозбереження та енергоменеджменту. Кафедра забезпечує підготовку студентів з теплотехнічних дисциплін на факультетах: біотехнології і біотехніки, електроенергетики та автоматики, хіміко-технологічному та інститутах: механіко-машинобудівному, видавнично-поліграфічному, енергозбереження та енергоменеджменту.
З 2002 року на кафедрі поновлюється робота учбової лабораторії з технічної термодинаміки та тепломасообміну, яку було перенесено з 7 корпусу та заново змонтовано у 22 корпусі. Кафедра ТЕ розширює лабораторну базу. Разом з кафедрою електропостачання викладачі кафедри беруть активну участь у створенні міжфакультетської лабораторії з поновлювальних джерел енергії. Підготовлено два лабораторних стенди, на яких вивчається робота теплових фотоелементів та основи водневої енергетики та СК.
На кафедрі починають працювати молоді та талановиті співробітники: Шкляр Віктор Іванович (2003 р.), кандидат технічних наук Дубровська Вікторія Василівна (2001 р.), Студенець Віктор Петрович (1999 р.), кандидат фізико-математичних наук Стрєлкова Галина Георгіївна.
На кафедрі працюють викладачі Шовкалюк Марина Михайлівна (з 2007 р.), Суходуб Ірина Олегівна (з 2011), Білоус Інна Юріївна (з 2013), Буяк Надія Андріївна (2017), Оборонов Тарас Юрійович (2017), Бірюков Дмитро Вікторович (з 2018), Яценко Олена Ігорівна (2019), Карпенко Дмитро Сергійович (2018) та інші.
У 2003 році Дубровська В.В. отримала наукове звання доцента кафедри ТЕ, а Шкляр В.І. захистив дисертацію на тему «Інтенсифікація тепломасообміну в контактному конденсаторі з сітчастою насадкою», у 2006 р. йому присвоєно вчене звання – доцент кафедри теплотехніки та енергозбереження, у 2013 році Шовкалюк М.М. присвоєно вчене звання – доцент кафедри теплотехніки та енергозбереження, у 2014 році Суходуб І.О. присвоєно вчене звання – доцент кафедри теплотехніки та енергозбереження, у 2021 році Білоус І.Ю. присвоєно вчене звання – доцент кафедри теплотехніки та енергозбереження
З 2002 року розвитку кафедри сприяє робота таких викладачів: професора Христича Володимира Олександровича, директора інституту «Академтеплоенергопроект» академіка Академії будівництва України Хоренженко Юрія Васильовича, начальника управління Держкоменергозбереження України Білодіда Віктора Дмитровича.
Після тривалого закордонного відрядження у 2007 році на кафедру повертається доктор технічних наук, професор кафедри Єрошенко Валентин Андрійович, який з 1995 р. по 2006 р. був професором в університетах Франції: Інститут матеріалів (Ман, 1995-1996), Вища Національна школа передової техніки (Париж, 1997-1999), Політехнічна школа (Париж, 1999-2006).
У 2004 році створено навчально-науково-виробничий комплекс «Енергозбереження» у складі Інституту енергозбереження НТУУ «КПІ» і Проблемного інституту «Академтеплоенергопроект» Академії будівництва України для розвитку проектної підготовки студентів та викладачів кафедри за ініціативою кафедри.
З 2002 року проф. Константінов С. М. видав 2 підручника з Термодинаміки та тепломасообміну, задачник з грифом Міністерства освіти і науки України. За цю роботу його було нагороджено дипломом 2 ступеня серед викладачів і співробітників НТУУ «КПІ» за видавничу діяльність.
Співробітники кафедри беруть участь в організації Всеукраїнських студентських олімпіадах з Енергетичного менеджменту, якi на протязі п’яти років, починаючи з 2005 року, проводяться в інституті ІЕЕ. Олімпіада дає змогу налагоджувати зв’язки між кафедрами, факультетами та інститутами України.
У 2008 році Студенець В.П. захистив кандидатську дисертацію «Термодинамічні властивості та характеристики високодисперсних ліофобних систем як нових гетерогенних робочих тіл». Науковий керівник – проф. Єрошенко В.А.
У 2009 році захистив кандидатську дисертацію Ленькин О.В. на тему “Вплив радіаційно-кондуктивного теплообміну на теплові режими вирощування оксидних кристалів з розплаву”
У травні 2010 року Лохманець Ю. В. захистив кандидатську дисертацію на тему «Моделювання складного теплообміну при вирощуванні кристалів». Науковий керівник – проф. Дешко В.І.
У листопаді 2011 року Шовкалюк М.М. захистила кандидатську дисертацію на тему “Вплив температурно-погодних та експлуатаційних факторів на рівень ефективності теплопостачання”. Науковий керівник – проф. Дешко В.І.
На кафедрі під керівництвом проф. Дешко В.І. у жовтні 2012 року була захіщена кандидатська дисертація с.н.с. Луданова К.І. на тему «Розробка, моделювання, та оптимізація елементів систем сонячного гарячого водопостачання»
У грудні 2012 року захистила кандидатську дисертацію Шевченко О.М. «Оцінювання енергоефективності об’єктів галузі освіти». Науковий керівник – проф. Дешко В.І.
У жовтні 2014 року захистив кандидатську дисертацію Гросу Я.Г. «Термодинамічні та теплофізичні властивості гетерогенних ліофобних систем та їх температурні залежності». Науковий керівник – проф. В.А. Єрошенко.
У листопаді 2014 року захистила кандидатську дисертацію Суходуб І.О. «Енергетичні процеси перехресноплинного рекуперативного теплоутилізатора систем вентиляції». Науковий керівник – проф. Дешко В.І.
У жовтні 2017 року захистив кандидатську дисертацію Євтушенко О.В. «Процеси трансформації та дисипації механічної і теплової енергії в складних термодинамічних системах».Науковий керівник – проф. В.А. Єрошенко.
У грудні 2017 року захистила кандидатську дисертацію Буяк Н.А. «Оцінювання ефективності енергетичної системи будівлі в умовах теплового комфорту».Науковий керівник – проф. Дешко В.І.
У лютому 2019 року Білоус І.Ю. захистила кандидатську дисертацію на тему “Оцінювання енергетичної ефективності будівель в умовах динамічної зміни характеристик середовища”. Науковий керівник – проф. Дешко В.І.
У 2020 році співробітники та аспіранти кафедри Навчально-наукової лабораторії термомолекулярної енергетики перемагають у конкурсі H2020-FETPROACT-2018-2020 в рамках HORIZON 2020 за проєкт “Одночасне перетворення теплоти навколишнього середовища та небажаних вібрацій в електроенергію за допомогою нанотрибоелектрифікації під час інтрузії/екструзії рідини, що не змочує, в нанопори/з нанопор” та підписують грантову угоду. До складу міжнародного консорціуму входять наукові колективи з шести європейських країн (Іспанія, Італія, Україна, Польща, Великобританія, Бельгія), а координатором і натхненником проєкту є Ярослав Гросу, екс-аспірант та викладач кафедри ТЕ ІЕЕ. Керівник проєкту від України – к.т.н., доцент Студенець В.П.
У грудні 2020 року Карпенко Д.С. захистив кандидатську дисертацію на тему “Розроблення наукових засад впровадження ринків теплової енергії в системах теплопостачання”. Науковий керівник – проф. Дешко В.І.
